Робота психологічної служби

Графік роботи
соціально-психологічної служби
Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1
Охтирської міської ради

 Дні тижня
Інтервали робочого часу
Понеділок 8.00 – 16.30
Перерва 12.30 – 13.00
Консультпункт «Довіра»: 10.00 -12.00
Вівторок 8.00 – 16.30
Перерва 12.30 – 13.00
Консультпункт «Довіра»: 13.00 -15.00
Середа 8.00 – 16.30
Перерва 12.30 – 13.00
Консультпункт «Довіра»: 13.00 -16.00
Четвер 8.00 – 16.30
Перерва 12.30 – 13.00
Пятниця 8.00 – 16.30
Перерва 12.30 – 13.00
День організаційно – методичної роботи:
участь у семінарах, відвідання сімей, зв’язки з громадскістю, бібліотечні години ,робота з документацією.
Безымянный3
Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”
ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ
Список телефонів служб, консультацій медико-психолого-правового профілю
 Безвихідних ситуацій не буває
ЗАХИСТІТЬ ДИТИНУ ВІД БУЛІНГУ!
ПРАВИЛА ПОРОЗУМІННЯ З ПІДЛІТКОМ
Якщо дитина залишається вдома одна…

 

Психологічний інформаційно – консультативний пункт “Довіра ” відділу освіти Охтирської міської ради

1. Хто може звернутися?

Усі учасники навчально-виховного процесу закладів освіти міста (діти, учні, батьки, педагогічні працівники)

2. З якими питаннями можна звертатися?

Проблеми:

  • з друзями;
  • з однолітками;
  • з батьками;
  • з учителями.

Вивчення психологічної готовності до навчання у школі.
Шкідливі звички.
Професійне самовизначення.
Страхи.
Тривожність.
Агресивність  та інші

3. Яку допомогу надає практичний психолог?                                      

     Консультант тебе вислухає, зрозуміє, разом ви будете шукати вихід із проблеми

4. Куди потрібно звертатися?

ЩОСЕРЕДИ З 8.00 ДО 17.00 ГОДИНИ
Обідня перерва з 12.00 до 13.00
АДРЕСА: ВУЛ. ГАФАНОВИЧА,12 (відділ освіти)
ТЕЛЕФОН: 2-46-89

5. До кого звертатися?

Коваль Тетяна Миколаївна,  методист з психологічної служби

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

«ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ»

  • розміщуйте комп’ютери з Internet;
  •  з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
  • поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
  • цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
  • вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;
  • наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
  • навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
  • контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
  • цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
  • навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
  • переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
  • інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
  • розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет – це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед , оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

16 днів проти насильства

З 25 листопада по 10 грудня проводиться акція «16 днів проти насильства». За цей період було проведено соціальним педагогом години спілкування «Дивись на нас як на рівних», «Вчимося толерантності», міні-вистава театрального гуртка «Диво» «Пригоди лісових звірят» (профілактика насильства серед школярів, батьківські збори 5-ий клас «Жорстокість серед школярів», години психолога «Булінг серед школярів», групові консультації учнів «Як виражати негативні емоції необразливим для інших шляхом».

image-0-02-05-e91e8b7fa4fe464acb0bd3e686c9a6fdf864c546b04faf75d0b2f6f02fb0c75a-v   ekrek   img_20151120_130411   img_20151120_130831   img_20161215_182809

 

ПАМ’ЯТКА УЧНЯМ

з актуальної теми

«НАСИЛЬСТВО ЯК ПРОБЛЕМА ПРАВ ЛЮДИНИ»

  • Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками чи іншими людьми, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
  • У сім’ї, школі, на вулиці ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
  • Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.
  • Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.
  • Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
  • Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
  • Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі і ваші батьки, рідні, не мають права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може подати до суду, до громадських організацій, якщо виховання неналежне».
  • Навчіться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.
 Соціально-психологічна служба ЗОШ № 1

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА: ГОТУЄМОСЯ ДО ІСПИТІВ

  • Пам’ятайте, що легке занепокоєння перед іспитом – це цілком природний і навіть необхідний стан. Це мобілізує, налаштовує на інтенсивну розумову роботу.
  • Готуючись до іспиту, сподівайтеся успіху, підкріплюйте свою впевненість у власних силах, говорячи собі: «Все добре, у мене все вийде, я все згадаю». Є таке поняття, як «притягування ситуації». Думайте про гарне і підманюйте успіх. Може, це незвично для вас, але звикайте переконувати себе в тому, що ви молодець, що все можете, що впораєтеся краще за інших. Саме так психологічно налаштовуються перед змаганнями спортсмени.
  • Уникайте паніки. Нервуватися перед іспитом – це природно, але панікувати непродуктивно, тому що ви не сможете мислити чітко. Варто навчитися ніколи не думати про провал на іспиті. Подумки малюйте собі картину впевненої, чіткої відповіді, цілковитої перемоги. Відкидайте негативні думки. Скажіть собі «СТОП», щойно почнете панікувати.
  • Найшвидший і найбільш ефективний спосіб подолання відчуття стресу й паніки – це заплющити очі й зробити кілька повільних, глибоких вдихів. Таке дихання заспокоїть всю вашу нервову систему. Одночасно можна проговорити про себе: «Я спокійний і розслаблений» або «Я знаю, що зможу це зробити, і зроблю це добре!».
  • Дуже часто іноді важко запам’ятати великий за обсягом матеріал не через погану пам’ять, а через невпевненість у власних силах: мовляв, я ніколи не запам’ятаю те, про що написано на ста сторінках. Правильно налаштувати себе допомагає аутогенне тренування (метод психологічного розвантаження і зняття нервового навантаження шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул): «Я відпочиваю, налаштовуюся на навчання. Мені необходімо зібратися. Моя пам’ять надзвичайно потужна. Я хочу, щоб моя пам’ять стала сильною. Усе, що бачу й чую, запам’ятовується в моїй пам’яті. Моя пам’ять зберігає все. Запам’ятовую легко й невимушено. Зможу згадати все, коли це знадобиться. Моя пам’ять надзвичайно сильна. Моя пам’ять активно поглинає всю інформацію. Я повністю управляю своїм сприйняттям. Моє сприйняття активне, думки швидкі й чіткі. М’язи рухливі, пружні, легкі. Дихання рівне й сильне. Я бадьорий і спокійний. Я повністю підготував себе для навчання.
  • Не тримайте все в собі. Шукаючи підтримки в друзів і родичів і ділячись із ними своїми проблемами, ви тим самим значно знижуєте свою тривогу перед майбутнім іспитом.
  • Повірте в себе! Ви б не змогли навчатися в цьому класі й успішно закінчити школу, якби у вас не було здібностей. А це значить, що якщо ви проведете достатньо часу за підручниками й підготуєтеся до іспиту відповідним чином, то ви обов’язково його складете без зайвого напруження й занепокоєння. Пам’ятайте: упевненість у собі настає через усвідомлення того, що ви добре підготувалися й умієте робити все, що від вас вимагають. Тобто зосередитися потрібно не на своїй тривозі й очікуванні (пощастить – не пощастить), а на підготовці й самоперевірці перед іспитом.
  • Дивіться на все в перспективі. Іспити можуть здаватися вам найзначнішою подією на сьогодні, але з позиції всього вашого подальшого життя – це лише невелика її частина.

Поради  вчителю (вихователю), у класі якого навчається  дитина з особливими потребами

  • Навчитися розуміти різницю між дітьми й толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на порушенні.
  • Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
  • Сприяти створенню в дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.
  • Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
  • Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.
  • Співпрацювати з іншими педагогами (логопедом, психологом, лікарями) в одній команді.

Поради батькам  1 класу

  • На початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
  • Не підганяйте, розраховувати час – це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.
  • Обов’язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
  • Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.
  • Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов’язків і стане більш зібраною.
  • Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: „Дивись, поводь себе гарно!”, „Щоб не було поганих оцінок” та таке інше. У дитини попереду – важка праця.
  • Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!”, а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?”. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.
  • Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
    Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
  • Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
  • Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань – з 15 до 17 години.
  • Пам’ятайте, що телевізор – ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.
  • На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.
  • Перевіряти не значить „робити замість” − ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов’язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам’ять, було вивчено добре: точність виконання завдань − важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.
  • Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.
  • Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  • У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

  • Прийміть ситуацію, змиріться з нею, не думайте про те, як і чому це трапилось, розмірковуй­те, як із цим жити далі. Пам’ятайте, що всі ваші страхи та «чорні думки» дитина відчуває інтуїтивно. Якщо не хочете, щоб дитина росла нервовою, похмурою, намагайтесь знайти в собі сили оптиміс­тично дивитися в майбутнє.
  • Ніколи не жалійте дитину лише тому, що вона не така, як усі. Даруйте дитині свою любов та увагу, але не забувайте, що усі члени родини мають можливість для саморозвитку та повноцінного життя.
  • Організовуйте побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від особистого життя. Не захищайте дитину від обов’язків та проблем. Якщо стан дитини дає змо­гу, вигадайте їй прості домашні обов’язки, намагайтеся навчити дитину піклуватися про інших. Вирішуйте всі справи разом із нею.
  • Надайте дитині самостійність у діях та прийнятті рішень. Стимулюйте її пристосувальну активність; допомагайте в пошуку прихованих можливостей. Розвивайте вміння та навички самообслуговування.
  • Пильнуйте за своєю зовнішністю та поведінкою. Дитина повинна пишатися вами. Не бійте­ся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними. Однак проаналізуйте кількість заборон, з якими стикається дитина. Продумайте, чи всі вони обґрунтовані, чи є можли­вість скоротити обмеження, зайвий раз проконсультуйтеся з лікарем чи психологом.
  • Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ані телевізор, ані радіо не замінять вас.  Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
  • Не відмовляйтеся від зустрічі з друзями, запрошуйте їх у гості. Нехай у вашому житті знайдеться місце й високим почуттям, і маленьким радощам.
  • Частіше дослухайтесь до порад педагогів та психологів. Певне захворювання дитини-інваліда потребує специфічного догляду, а також спеціальних знань та вмінь. Більше читайте, проте не лише спеціалізовану літературу, а й художню.
  • Спілкуйтесь із родинами, де є діти-інваліди. Це важливо не лише для вас, а й для дити­ни, якій ви можете зробити послугу на все життя, знайшовши друзів або (що дуже часто буває) супутника життя.
  • Не докоряйте собі. В цьому разі зростає ймовірність, що дитина виросте психологічним монстром, а це неминуче посилить її соціальну дезадаптацію та примножить страждання. У тому, що дитина хвора, ви не винні.

Як не стати жертвою торгівлі людьми

  • Ніколи нікому у жодному разі не віддавайте свої ідентифікаційні документи крім офіційних службовців! Завжди отримуйте та сплачуйте за свій закордонний паспорт, візи та проїзні документи самі. Це врятує Вас від боргової кабали та стане на перешкоді торгівцям людьми використати Ваші документи для вчинення інших злочинів.
  • Обов’язково візьміть із собою копію внутрішнього та закордонного паспортів. В разі необхідності ці копії можуть спростити процедуру отримання документів на повернення в Україну.
  • Ви можете отримати додаткову інформацію, зателефонувавши до громадських організацій, що протидіють торгівлі людьми в Україні.
  • Переговори про працевлаштування за кордоном, навчання, туристичні подорожі чи шлюб не ведіть наодинці з агентом. Запросіть взяти участь у переговорах свою довірену особу, члена сім’ї чи близьку людину. Перевірте, чи має агент або фірма ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном. Таку інформацію можна перевірити в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України за телефоном 8-044-289-50-97 щоденно після 17:00.
  • З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір зрозумілою для вас мовою. Такий договір оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.
  • Якщо Ви їдете за кордон законно працювати, необхідно отримати робочу візу. Туристична або гостьова віза не дає права на роботу. Ви можете стикнутися з нелегальним становищем, експлуатацією та принизливою депортацією із країни.
  • Термін законного перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтесь послугами незнайомців, які пропонують послуги щодо подовження цього терміну.
  • Залиште своїм родичам та друзям декілька копій наступних документів: внутрішнього паспорту України, закордонного паспорту, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних документів та фотографії. До того ж, повідомте їм телефонні номери свого роботодавця, своїх друзів за кордоном, консульства (посольства) України та місця потенційного проживання.
  • Якщо за кордоном Ви потрапили у важку ситуацію, зверніться по допомогу до посольства України в країні перебування або зателефонуйте до Міністерства закордонних справ України.

Психологічна пам’ятка для батьків щодо захисту  дітей від психотравмуючої інформації

Дорогі батьки, пам’ятайте, що діти дуже вразливі щодо інформації, яка іде з екранів телевізорів та моніторів комп’ютерів, а також дуже чутливі щодо вашого стану, ваших слів, ваших реакцій. Тож, пробуйте убезпечити своїх дітей, особливо дошкільнят та молодших школярів від ненависті та агресії, на кого б вона не була спрямована.

Краще за вас, ваших дітей знати ніхто не може, тому ми пропонуємо три варіанти поведінки з ними:

  • Той час, який ви безпосередньо із дітьми, – вимикайте новини, виходьте з онлайну, припиняйте бурхливе обговорення – будьте в контакті з синами та дочками.
  • У багатьох країнах діти приймають участь в усіх подіях, в яких приймають участь дорослі – і таким чином вчаться жити, набирають досвіду. Спробуйте в м’якій і доступній формі пояснити дитині, що відбувається, і чому вихвилюєтесь. Виключення дітей з тих подій, які відбуваються, можуть провокувати нерозуміння і стан, коли дитині доведеться самостійно справлятися зі своєю тривогою та негативними почуттями.
  • І, звичайно, більше обіймів, дотиків, усміхненого погляду, добрих слів, цікавості щодо їхніх справ, включення в спільні ігри. Це важливо і для вас, і для дітей. Вам це допоможе зняти напругу і ще раз зрозуміти, заради кого ми живемо і виборюємо справедливість; дітям – відчувати себе в безпеці та любові попри все.
 Соціально – психологічна служба ЗОШ № 1

Звернення лідерів шкільного самоврядування до учнів школи:  

«МИ – ПРОТИ НАСИЛЬСТВА!»

Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Ми вже звикли сприймати насильство, як щось неминуче. Але ж  прояви насильства порушують права людини, принципи  вільного та справедливого існування.

Іноді ми не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують наші права, честь та гідність, не знаємо своїх прав, як зихистити себе.

Що ж таке насильство?

Це дії, які робить одна або кілька осіб і які:

  • чиняться зумисно і спрямовані на досягнення певної мети;
  • спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;
  • порушують права і свободи цієї особи;
  • унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства (той, хто чинить насильство, має значні переваги: фізичні, психологічні, матеріальні, адміністративні тощо).

Коли насильство чиниться поруч з нами, чи у нас в домі, в школі, на вулиці, ми можемо зупинити його.

Ми, лідери шкільного самоврядування, виступаємо проти шкільного насильства і пропонуємо вам, учням нашої школи, звертатися до шкільного парламенту за захистом своїх прав. З цією метою ми створюємо в парламенті шкільну  раду делегатів дитячих прав. Ви можете знайти нас у кабінеті педагога-організатора або у класах, де ми навчаємося.

Немає виправдання бездушності, цинізму, агресивності, жорстокості. Ми закликаємо всіх учнів нашої школи берегти в собі людське, поважати в собі людину, дорожити людською гідністю.

 Соціально-психологічна служба ЗОШ № 1

 

Психологічна пам’ятка для батьків щодо захисту  дітей від психотравмуючої інформації

Дорогі батьки, пам’ятайте, що діти дуже вразливі щодо інформації, яка іде з екранів телевізорів та моніторів комп’ютерів, а також дуже чутливі щодо вашого стану, ваших слів, ваших реакцій. Тож, пробуйте убезпечити своїх дітей, особливо дошкільнят та молодших школярів від ненависті та агресії, на кого б вона не була спрямована.

Краще за вас, ваших дітей знати ніхто не може, тому ми пропонуємо три варіанти поведінки з ними:

  • Той час, який ви безпосередньо із дітьми, – вимикайте новини, виходьте з онлайну, припиняйте бурхливе обговорення – будьте в контакті з синами та дочками.
  • У багатьох країнах діти приймають участь в усіх подіях, в яких приймають участь дорослі – і таким чином вчаться жити, набирають досвіду. Спробуйте в м’якій і доступній формі пояснити дитині, що відбувається, і чому вихвилюєтесь. Виключення дітей з тих подій, які відбуваються, можуть провокувати нерозуміння і стан, коли дитині доведеться самостійно справлятися зі своєю тривогою та негативними почуттями.
  • І, звичайно, більше обіймів, дотиків, усміхненого погляду, добрих слів, цікавості щодо їхніх справ, включення в спільні ігри. Це важливо і для вас, і для дітей. Вам це допоможе зняти напругу і ще раз зрозуміти, заради кого ми живемо і виборюємо справедливість; дітям – відчувати себе в безпеці та любові попри все.
 Соціально – психологічна служба ЗОШ № 1

ТВОЇ ОСОБИСТІ ПРАВА

У кожної людини є неофіційні особисті права. Вони відрізняються від юридичних прав.  Коли ці права порушуються, ми можемо розраховувати тільки на себе і свої особисті можливості. Для того, щоб ефективніше ЗАХИСТИТИ СЕБЕ,  нам важливо знати, що таке наші особисті права.

Кожна людина має право:

  • Деколи ставити себе на перше місце.
  • Прохати про допомогу та емоційну підтримку.
  • Протестувати проти несправедливого ставлення або критики.
  • На свою особисту думку або переживання.
  • Робити помилки, поки не знайде правильний шлях.
  • Надавати людям можливість самостійно вирішувати свої проблеми.
  • Говорити: «Дякую, ні», «Вибачте, ні»
  • Не звертати уваги на поради оточуючих і чинити згідно зі своїми переживаннями
  • Побути одному, навіть коли інші бажають вашої присутності
  • На свої особисті почуття, незалежно від того, чи розуміютьїх оточуючі
  • Змінювати свої рішення або обирати інший спосіб дій
  • Домагатися зміни домовленості, яка вас не влаштовує

Людина ніколи не зобовязана:

  • Любити людей, що заподіяли вам шкоду
  • Йти за натовпом
  • Робити приємне неприємним вам людям
  • Вибачитися за те, що ви були самі собою
  • Почуватися винним за свої бажання
  • Змиритися з неприємною ситуацією
  • Приносити в жертву свій внутрішній світ заради будь-кого
  • Зберігати відносини, що стали обтяжливими
  • Працювати більше, ніж вам дозволяє час
  • Робити щось, коли ви не в змозі щось зробитиВиконувати нерозумні вимоги
  • Віддавати те, чого вам насправді не хочеться віддавати
  • Нести на собі тягар чиєїсь неправильної поведінки
  • Відмовлятися від свого «Я» заради когось

Заявляючи про свої права та відстоюючи їх, ПАМ’ЯТАЙТЕ:такі самі права є і в решти людей. Навчайтеся поважати особисті права інших.

                                      Білль про права, розроблений спільнотою
                                      «ЛЮДИ ПРОТИ НАСИЛЛЯ» (1998-1999 р.р.)
 Соціально-психологічна служба ЗОШ № 1

 

Що робити, щоб тебе не принижували?

Приниження – це слово або вислів, жест чи знак, ситуація чи поведінка, які призводять до того, що людина відчуває свою неповноцінність, коли порушується її право на власну гідність.
Існує 3 типи поведінки:
Пасивна, коли ти нехтуєш своїми почуттями та потребами; дозволяєш іншим вирішувати за себе, тиснути на тебе; займаєш позицію “знизу” по відношенню до інших, тобто позицію «жертви»; така поведінка провокує агресора, який може принижувати тебе.
Агресивна, коли ти відстоюєш свою позицію,незважаючи на потреби і почуття інших, це позиція агресора, нападника, яка провокує конфлікти, принижує інших і може бути у відповідь теж принижений іншими.
Відповідальна, коли ти прислухаєшся до своїх бажань, почуттів, потреб з огляду на інших, не порушуючи їх права та простір, коли спілкування відбувається на рівних; тільки така доросла позиція захистить тебе від принижень і дозволить гідно вийти з будь-якої конфліктної ситуації.
Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства, приниження.
Говори спокійно і впевнено, дивися прямо у вічі, тримай тверду поставу.
Дай агресору можливість зупинитися.
Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!
Не прагни помсти ворогам. Вмій прощати.
Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

ПАМЯТАЙ!
Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.
Ми подібні, але всі різні, кожна людина може мати думку і позицію, яка відрізняється від твоєї, ти можеш не поділяти її, але поважати.
Твоя власність належить тільки тобі.
Ти маєш право на допомогу.
Кожна людина має право жити вільно, гідно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!
ЛЕГКО ПРИНИЖУЄ ІНШИХ ТОЙ, ХТО САМ НЕ МАЄ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ.

 Соціально-психлогічна служба ЗОШ № 1

 

 16 листопада – Міжнародний День толерантності

Поняття толерантності вперше зустрічається у 18 столітті. У своєму “Трактаті  про віротерпимість” відомий французький філософ  Вольтер писав, що “безумством є переконання, що всі   люди мають однаково думати про певні предмети”.

Розуміння  толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміється як готовність і здатність без протесту стримати особистість, у французів – як певна свобода іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайській мові бути толерантним означає дозволяти великодушність по відношенню до інших. В арабському світі толерантність – прощення, терпимість, співчуття іншому, а  в персидському – ще й готовність до примирення.

Зараз толерантність розуміється як повага  і визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди. Отже, толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Здатність поводити себе толерантно може стати особистісною рисою, а відтак – забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше  знають  про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у своїх бідах звинуватити інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не ділить світ на два кольори – чорний та білий. Вона не акцентує на розбіжностях  між “своїми” та “чужими”, а тому готова вислухати та розуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами – особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба  домінувати  та зверхньо ставитися до інших.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе. Її добре ставлення до себе співіснує з позитивним та доброзичливим ставленням до інших.

 

 ОЗНАКИ ТОЛЕРАНТНОЇ ЛЮДИНИ

ТОЛЕРАНТНА  ЛЮДИНА:
  • ДОБРЕ СПІВПРАЦЮЄ З ІНШИМИ НА ЗАСАДАХ ПАРТНЕРСТВА.
  • ГОТОВА СПРИЙМАТИ ДУМКИ      ІНШИХ.
  • ПОВАЖАЄ ПРАВА  ІНШИХ.
  • ПОВАЖАЄ ЛЮДСЬКУ  ГІДНІСТЬ.
  • СПРИЙМАЄ ІНШОГО ТАКИМ, ЯКИМ ВІН Є.
  • ЗДАТНА ПОСТАВИТИ СЕБЕ НА МІСЦЕ ІНШОГО.
  • ПОВАЖАЄ ПРАВО БУТИ ІНШИМ.
  • ВИЗНАЄ РІЗНОМАНІТНІСТЬ.
  • ВИЗНАЄ РІВНІСТЬ ІНШИХ.
  • ТЕРПИМА ДО ЧУЖИХ ДУМОК, ВІРУВАНЬ, ПОВЕДІНКИ.
  • ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ДОМІНУВАННЯ Й НАСИЛЬСТВА.