Учням та батькам

Пам’ятка з пожежної безпеки

Якщо у квартирі або будинку почалася пожежа, необхідно негайно повідомити про це пожежну частину: телефонуй за номером 101 – чітко і ясно назви адресу і місце виникнення пожежі.

ПРАВИЛА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

  • 0ш90шНе грайся із сірниками, запальничками. Стеж, щоб цього не робили твої друзі та молодші від тебе діти.

  • Не влаштовуй сам та з іншими дітьми ігор з вогнем поблизу будівель, гаражів, дровітні, у підвалах, повітках і на горищах будинків.

  • Додержуйся правил пожежної безпеки, коли користуєшся бенгальськими вогнями, хлопавками.

  • Не нагрівай на вогні невідомих предметів, використаних банок із-під фарб, аерозольних балончиків.

  • Після перегляду телепередач завжди вимикай телевізор

  • Не залишай без догляду електронагрівальні прилади.

  • Додержуйся правил користування газовою плитою. Користуйся нею тоді, коли вдома є дорослі.

Ознаки отруєння чадним газом

  • орнегозапаморочення;

  • блювота;

  • головний біль;

  • червоний колір обличчя;

  • непритомність.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄННІ ЧАДНИМ ГАЗОМ

  • Постраждалого треба винести чи вивести на свіже повітря.

  • Покласти холодний компрес на голову або вмити холодною водою.

  • Якщо дихання слабке, дати понюхати нашатирний спирт, застосувати штучне дихання.

  • Якщо потерпілий перебуває в непритомному стані, треба терміново покликати лікаря.

  • Коли потерпілий опритомнів, його необхідно покласти в ліжко, розтерти тіло, покласти грілку до ніг, напоїти міцним чаєм або кавою.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ОПІКАХ

  • Негайно підставити обпечене місце під струмінь холодної води на 15 – 20 хв. Можна прикласти холодні примочки, загорнутий у чистий поліетиленовий мішечок лід.

  • Підсушити місце опіку чистою тканиною – бинтом, лляним рушником.

  • Якщо опік легкий, то це місце можна не перев’язувати.

  • Якщо пухирі великі й наповнені рідиною, обов’язково треба прикласти суху чисту серветку і закріпити її.

  • Не можна проколювати пухирі, щоб не занести інфекції.

  • Уражене місце можна змастити протиопіковими засобами.

  • Обов’язково звернутися до лікаря.

Сімейне виховання – запорука психічного здоров’я дитини

 

     Роль сім’ї у формуванні характеру самооцінки дитини, її становленні є найголовнішою і найважливішою. Причиною негараздів чи, навпаки, досягнень у справі виховання вважається сімейна атмосфера. Саме родина впливає на гнучку психіку дитини і тому несе головну відповідальність за поведінку й особистісні особливості своєї дитини.

Важливим для психічного здоров’я дитини є психологічний клімат у родині. Він спричиняє стан комфорту чи дискомфорту.

Деякі батьки негативно впливають на психічний стан дітей. Вивчення дитячих неврозів (як і функціональних розладів у мовленні, скажімо, заїкання) свідчить, що вони мають зв’язок з психогенною дією сварок між батьками у присутності дітей.

Стиль поведінки батьків суттєво, а іноді й вирішально, позначається на становленні творчих здібностей дитини. Американський психолог Діане Бомрінд поділяє батьків на АВТОРИТЕТНИХ, АВТОРИТАРНИХ, ЛІБЕРАЛЬНИХ, його колеги Маккобі та Мартін розрізняють ще й ІНДИФЕРЕНТНИХ.

Далі подамо стислу характеристику 4 стилів батьківської поведінки, визначених з огляду на відношення двох параметрів – рівня батьківського контролю та характеру взаємин.

Отже, найкраще адаптуються діти авторитетних батьків. Важливо, щоб саме цей стиль панував в родині – як найефективніший та найпродуктивніший для реалізації талантів дитини.

Стилі батьківського виховання.(За А. Болдуїном)

1. ДЕМОКРАТИЧНИЙ.
Високий рівень сприймання дитини, добре розвиненим вербальним спілкуванням з нею, вірою в її самостійність водночас з готовністю за необхідності прийти їй на допомогу. За такого виховання діти вміють спілкуватися з однолітками, активні, агресивні, намагаються контролювати інших (самі ж контролю уникають), добре фізично розвинені.

2. КОНТРОЛЬНИЙ.
Батьки обмежують діяльність дитини, пояснюючи їм зміст заборони. Дітям властива слухняність, нерішучість, не агресивність.

3. МІШАНИЙ.
Наслідком є слухняність, емоційна чутливість, навіюваність, не агресивність, не допитливість, бідна уява.

Неправильні типи виховання призводять до неврозів – неврастеній, істерії, психастенії (функціональний розлад, «зрив» ВНД через напруження – збудження, гальмування та їх динаміку).

ТИПИ неправильного виховання (За В. Гарбузовим, Д. Ісаєвим).

  • Неприйняття – емоційне відторгнення дитини (усвідомлене чи неусвідомлене), жорсткі регламентацій ні та контрольні дії, нав’язування дитині певного типу поведінки, відповідно до батьківських уявлень про «хороших дітей». Інший полюс відторгнення – цілковита байдужість, поблажливість та брак батьківського контролю.

  • Гіперсоціалізуюче виховання – тривожно – довірливе ставлення батьків до здоров’я, успіхів в навчанні та статусу дитини серед однолітків, надмірна занепокоєність її майбутнім.

  • Егоцентричне – надмірна увага всіх членів родини, присвоєння дитині ролі «кумира родини», «сенсу життя».

Рекомендації батькам щодо виховання дітей.

1. Повірте у неповторність своєї дитини. Вона унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення життєвої мети. Дайте їй просто жити своїм життям.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони.

3. Виявляйте свої любов до дитини. Дайте зрозуміти, що ви любите її не залежно від обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» дитину.

5. Удавайтеся більше до ласки і заохочення , а не до покарання і осуду.

6. Слідкуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато – лише найголовніші) і неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінюваних суджень. Оцінюйте лише вчинок: «Твій вчинок поганий, але ти добрий і розумний і надалі так не повинен робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їм інструкції. Якщо прохання не виконується (і якщо воно відповідає можливостям) – треба вдаватися до прямих інструкцій, наказів. Тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти за щ її покарано. Фізичне покарання – найтяжчий за своїми наслідками спосіб покарання. Покараний – вибачений. Сторінку перегорнуто, про старі гріхи жодного слова. Покарання не повинне сприйматися як дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

9. Частіше розмовляйте з дитиною. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття, переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.

10. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

11. Створюйте умови для виявлення творчих здібностей дитини.

12. Відвідуйте разом театри і музеї . Організовуйте сімейні екскурсії.

13. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички (підтримуйте ініціативу та бажання допомагати вам).
Визнавайте право на власну точку зору кожного члену родини.

Поради батькам на кожен день

1. Коли Ви сварите дитину, не використовуйте фрази «Ти зав-жди», «Ти взагалі», «Ти весь час». Ваша дитина взагалі завжди гарна, вона лише сьогодні припустилася помилки. Про це їй і скажіть.

2. Не залишайте дитину у сварці. Спочатку примирітся з нею, а потім йдіть у справах.

3. Для того щоб дитина була «прив’язана» до дому, повертаючись у домівку, не забувайте сказати: «Як же гарно бути вдома!»

4. Нагадуйте дитині відому формулу психологічного здоров’я: «Ти гарний, але не краще за інших».

5. Наші розмови з дітьми нерідко бідні, тому кожного дня читайте з дітьми (навіть підлітками) вголос. Це сильно збагатить Ваше духовне спілкування.

6. В суперечках з сином чи дочкою треба хоча б іноді поступатися, визнавати помилки и поразки.

 

КОНФЛІКТИ МІЖ ПОКОЛІННЯМИ

( Поради для батьків)

Молодь завжди відчувала нерозуміння з боку старшого покоління. Для підтвердження цього досить навести висловлювання відомих мислителів.

Наша молодь любить розкіш, вона погано вихована, вона насміхається з керівництва і не поважає старших. Наші сьогоднішні діти стали безжальними тиранами, вони не підводяться, коли до приміщення входить людина похилого віку, суперечать своїм батькам. Вони дуже погані.

Я втратив будь-які надії щодо майбутнього нашої країни, якщо сучасна молодь завтра візьме в свої руки керування країною, оскільки молодь нестерпна, нестримана, жахлива.

Гесіод (2 ст.до н.е.)

 

Наш світ досяг критичної стадії. Діти більше не слухаються своїх батьків. Очевидно, кінець світу уже не так далеко.

Єгипетський мислитель (2 тис. років до н.е.)

Перелік цих песимістичних висновків, які робили у всі часи ( і в наші дні теж!), можна продовжувати до нескінченності.

Волосся, пофарбоване в кілька кольорів, сережки у вухах хлопців, занадто довга шевелюра або її відсутність – усе це викликає приховане чи явне невдоволення у дорослих.

Проте, давайте розберемося що ж таке конфлікт?

Конфлікт – це сигнал, вказівка на якусь конкретну проблему. Це неприховане протиріччя, яке неможна залишити без уваги. Проте, щоб виник конфлікт одніє конфліктної ситуації не достатньо: конфліктна ситуація може існувати задовго до того, як відбудеться пряме зіткнення. Щоб відбувся конфлікт, потрібні дії з боку опонентів, спрямовані на досягнення їх особистої мети (тобто інцидент).

Конфлікту легше запобігти, ніж його подолати.

5 принципів що допомагають уникнути конфлікту в спілкуванні.

1. Не виражайте сумнів щодо розумових здібностей співрозмовника.
2. Підтримуйте в людині віру в себе.
3. Розмовляючи з людиною не починайте з питань, які викликають протиріччя.
4. Прагнучи переконати, потрібно спочатку дати їй висловитися.
5. Критикуйте позитивно: критика має бути засобом, а не метою;

    •  Її висловлює людина, яка користується повагою і довірою;

    •  Критикується справа, діяльність, а не людина;

    •  Вона застосовується в особливих випадках, а не повсякденно і звично;

    •  Критикуйте на одинці дружнім тоном.

Правила розв’язання конфліктних ситуацій:


1) Не починайте свою розмову з вислову «Я довго вже хотів сказати» ( використовуйте так зване «Я – висловлювання» – висловлювання про себе і від себе);
2) Уникайте слів «завжди», «ніколи»;
3) Якщо цю людину ви ніколи не хвалили, не очікуйте, що на вашу критику вона відреагує позитивно;
4) Критикуйте лише те, що можна змінити;
5) Не порівнюйте поведінку однієї людини з поведінкою іншої – це принижує;
6) Не знищуйте індивідуальність;
7) Не приписуйте співрозмовнику того, що він не казав. Краще не перебільшуйте – можуть звинуватити в брехні.
8) Не зосереджуйтеся на особистості суперника. Активізуйте увагу на проблемі і варіантах їх вирішення.
9) Не кажіть лише про свої проблеми;Дайте змогу висловитися партнеру і уважно вислухайте його.
10) Не робіть висновки за партнера;
11) Перше зауваження робіть наодинці;
12) Давайте людині паузу, що може зняти емоційне навантаження;
13) Прагніть зрозуміти співрозмовника;
14) Свою помилку визнавайте швидко і рішуче, випереджаючи критику;
15) Визначте динаміку взаємин і усвідомте мету і мотив поведінки співрозмовника;
16) Зміцнюйте позитивну атмосферу в спілкуванні;
17) Перетворюйте свої проблеми на нові можливості і перспективи;
18) Відчувайте, коли потрібно відступити;
19) Безвихідних ситуацій не буває;
20) Дійте, не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати і запобігати наслідкам.

 

Поради для людей запальних та дратівливих

  • Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми проблемами,

  • Вмійте абстрагуватися від турбот,

  • Не впадайте у гнів, робіть паузи,

  • Не будьте примхливим, поступайтеся,

  • Не ставте високих вимог. Той, хто занадто багато очікує від інших, відчуває невдоволення від тог, що вони не відповідають його вимогам.

Наші погляди, переконання, що добре в погано, формуються в юності (у батьків цих підлітків – під час їх юності, припустімо, в 70-ті роки). Ці дорослі сьогодні діють у межах тих установок, які їм були задані в той час. Але сучасні молоді люди борються з цими установками, не приймають їх! Це нормально. Адже в 30 років уже з’являється ностальгія за тим, що було в 17 років. Це вже «було» і ніколи не повториться. І ми бачимо в своїх дітях щось абсолютно інше, а так зазвичай і буває, ми вимагаємо спочатку по-доброму від них послуху. Хоча в цих відмінностях немає нічого страшного – звичайна заміна поколінь. І гострота,ступінь конфлікту залежить від розуміння ситуації, тактовності, делікатності однієї й іншої сторони.

Якщо батькам не подобається зачіска, яку носить син, у цьому немає нічого страшного. Але, якщо вони хапають його і стрижуть-це вже перехід межі, причина безглуздого конфлікту, який нічого не дасть.

Або якщо сам підліток образить батьків лише за те що вони не розуміють музики, яка йому подобається. Батьки не можуть і не повинні любити все, що подобається їх дітям. Ці стосунки – не питання «любові» або «нелюбові»,а питання такту, вихованості. Ці, сутички, непорозуміння з часом затихають. І це слід мати на увазі молодим людям. Адже для них дуже скоро настане час, коли вони будуть краще розуміти своїх батьків, аніж своїх дітей.

У 30 років ми більше схожі на тих, кому 50,45, ніж на тих, кому 14-17 років. Так, зазвичай, і відбувається (за деякими винятками, коли не сприйняття «світу дорослих» зайшло занадто далеко). Це звичайний процес «повернення» до батьків. Та це тільки один мотив взаємин відносин. Є ще одна причина: в підлітковому віці відбувається «емансипація», «відхід» від батьків. Маленька дитина сприймає батьків як «богів», вона повністю залежить від них, їх волі. Тільки вони знають, визначають, що можна робити, що ні, що погано, що добре. І хоча дитина дорослішає, батьки не збираються відмовлятися від своїх прав: наказувати, залишаючи дитині лише безмовно підкорятися. І «несподівано» дитині виповнюється 11,15,16 років. Конфлікт «відходу» від батьківської опіки збільшується, настає його «час пік». Починається реакція «емансипації», «відторгнення» від батьків. Діти заявляють: ми вже дорослі. Але можливостей мало: психологічних, матеріальних. Тоді на допомогу приходить «реакція групування з однолітками». Тобто вступає в силу «закон великих чисел»; кожна із нас, підлітків, зовсім не такий сильний, як ви, дорослі, але разом ми – велика сила. Саме в цей час зачіска, манера одягатися має велике значення.

Підлітки обирають стиль залежно від тієї групи, до якої належать. Це код, пароль, позначка: «свій», «чужий».

Батьки знають свою дитину. Вона для них безцінна. І батьки відчувають «відхід» дитини, боляче переживають. І тут не так важливо, куди йде дитина, важливий сам факт, що вона йде від батьків.

Батьків в такій ситуації можна пожаліти. Часто дитина для них – «світло у вікні». Такого відчуття зазнають багато батьків.
Необхідно дати дитині можливість нормально цей час «відторгнення від батьків. Через 10-15 років дитина, за своєю волею буде матиме акуратну зачіску і зовнішній вигляд. Поспішність тут зайва. Тому що підліток важливіше, як донного ставляться його однолітки, а не дорослі, І коли в суперечці з дітьми у дорослих не вистачає переконливих аргументів, вони починають підвищувати голос, що створює конфліктну ситуацію.

Діти , які абсолютно глухі до почуттів батьків,- зазвичай це результат виховання в сім’ї, де батьки були глухі до почуттів дітей. Діти-підлітки часто бувають « дзеркалом» особистого дитинства.

У підлітків існує необхідність «розмальовувати свій світ», звертати на себе увагу. Це нормально. Мине час – і необхідності в цьому не буде. Тому усьому свій час…